Кафедра вищої математики

Мова:

Історія кафедри

Кафедра вищої математики існує з перших днів створення інституту. Збережені в архіві дані відносяться до післявоєнного періоду.

 

З 1944 р. очолює кафедру проф. Тиц Олексій Борисович. Наслідний дворянин, закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету з дипломом 1-го ступеня в 1917 р. і був залишений при кафедрі геометрії проф. Н.М. Гюнтера. Педагогічну роботу почав ще в гімназичні роки. З 1920 р. викладач математики Харківського Технологічного інституту, по сумісництву Харківська Теоретична Академія, 5-ті Артилерійські курси й ін. В 1925 році одержав у Харківському медичному інституті кафедру елементів вищої математики, працював у багатьох вузах м. Харкова. Після евакуації повернувся в м. Харків і взяв активну участь у відновленні вузів міста, продовжуючи працювати в Хіміко-Технологічному інституті. В 1944 р. перейшов в Інженерно-Будівельний інститут Наркомвугілля на посаду заступника директора по науковій і навчальній роботі й по сумісництву на посаду професора – завідувача кафедрою вищої математики. Незабаром інститут був реорганізований у Гірничо-Індустріальний. Опублікував 37 наукових і методичних робіт, пов’язаних з наближеними обчисленнями n – кратних інтегралів, виданий підручник по вищій математиці для вузів (2-х томник). Нагороджений орденом “Знак Пошани” і медалями.

 

З 1949  р. керував кафедрою проф. Левін Борис Якович. Закінчив Ростовський держ. університет в 1931 р. З 1932 р. по 193 р. – аспірант РДУ, 1935 р. – 1941 р. – доцент, професор, завідувач кафедрою теорії функцій Одеського університету, з 1949 р. – працює паралельно в Харківському державному університеті, з 1962 р. – інститут низьких температур АН УРСР. Його наукові дослідження відносяться до теорії цілих функцій, функціонального аналізу, теорії майже періодичних функцій з обмеженим спектром. Вивчав оператори  над цілими функціями кінцевого ступеня. Ряд робіт присвячені питанням повноти й квазианалітичності цілих функцій, обмежених у тому або іншому змісті. Нагороджений орденом “Знак Пошани”.

 

З 1957 р. по 1963 р. кафедру очолював  проф. Лівшиць Михайло Самуїлович. Закінчив Одеський державний університет в 1938 р. З 1938 р. асистент, доцент кафедри математичного аналізу Одеського Державного Університету. З 1945 по 1957 р.р. – завідувач кафедрою вищої математики Одеського гідрометеорологічного інституту, з 1964 року професор Харківського Державного університету. Основна область наукової діяльності – теорія операторів і їхнє застосування. Автор монографії: ”Оператори, коливання, хвилі. Відкриті системи ” (1966 р.).

 

З 1965 р. по 1968 р. завідував кафедрою проф. Глускін Лазар Матвійович. В 1939 р. вступив на фізико-математичний факультет Харківського державного університету. У травні 1942 р. війна перериває навчання Л.М. Глускіна, і він іде на фронт, де служить командиром взводу, роти, батареї, бере участь у війні з Японією. Нагороджений орденом Червоної Зірки й медалями. У грудні 1946 р. відновлює навчання в ХГУ. Під керівництвом А.К. Сушкевича почав дослідницьку роботу в області сучасної алгебри. Закінчив в 1949 році університет з відзнакою, потім працює м.н.с. науково-дослідного інституту математики при ХДУ, а потім асистентом, старшим викладачем, доцентом математичної кафедри педінституту м. Харкова й завідувачем кафедрою вищої математики Комунарского гірничо-металургійного інституту. В 1952 р. Л.М. Глускін захистив кандидатську дисертацію “Про гомоморфізми асоціативних систем”, а в 1961 р. – докторську роботу “Напівгрупи перетворень”. Основні результати Л.М. Глускіна пов’язані з теорією напівгруп. Він в значній мірі сприяв становленню цієї теорії й перетворенню її в самостійну область сучасної алгебри.

 

В 1968 р. керівництво кафедрою взяв на себе проф. Берман Самуїл Давидович. Почате їм в 1939 р. навчання на мехматі Московського держ. університету було перервано війною. З 1942 р. С.Д. Берман на фронті. На початку 1943 р. важко поранений у боях під Сталінградом. Після лікування С.Д. Берман знову на фронті. У складі військ 3-го Українського фронту взяв участь у звільненні України, Болгарії, Чехословаччини, штурму Будапешту й Відня. Нагороджений орденом Вітчизняної війни, медаллю “За відвагу” і іншими медалями. Після демобілізації С.Д. Берман повернувся до перерваного війною навчання. В 1949 р. закінчив на відмінно Львівський університет, в 1952 р. захистив кандидатську дисертацію. З 1952 по 1967 р.г. працював в Ужгородському університеті, створив там кафедру алгебри й став засновником сильної алгебраїчної школи. В 1963 р. С.Д. Берман захистив у Москві докторську дисертацію, присвячену нерозкладним цілочисельним представленням кінцевих груп.

 

Найближчим співробітником С.Д. Бермана на кафедрі був Микола Гаврилович Сарнавський, що і очолив кафедру в 1973 р. В 1966 р. закінчив ХІРЕ, в 1970 р. аспірантуру, з 1970 р. – викладацька діяльність як асистента, старшого викладача, доцента. З 1973 р. – завідувач кафедрою вищої математики. Його наукові інтереси різноманітні: це математичний розрахунок і аналіз різних параметрів кабельних ліній для глибоких пар, математична теорія кольорового зору, предикати на нескінченностях, теорія кодування й абелеві групи, граничні функції й багато чого іншого.  Микола Гаврилович виявив себе талановитим організатором, зумів згуртувати кафедру й зміцнити її положення в інститутській структурі, багато уваги приділяв методичній роботі (видав методичні вказівки за курсом “Алгебраїчні структури і їхнє застосування” в 2-х частинах) і навчальному процесу. Несподівана смерть передчасно обірвала життя цієї неабиякої людини, не давши до кінця розкритися його талантам.

 

На кафедрі також працювали вчені, що зробили великий внесок у розвиток математики та її застосування. Серед них проф. Шор Леонід Абрамович (роки роботи на кафедрі 1966-1992). Л.А. Шор під керівництвом ак. Погорєлова А.В. одержав значні результати з геометрії опуклих поверхонь, займався питаннями розрахунку робочих лопаток турбін значної потужності, комутаційними завданнями і багато іншим. Слід відзначити також доц. Найман Поліну Борисівну (роки роботи на кафедрі 1969 – 1984 рр.). Наукові інтереси були пов’язані з застосуванням функціонального аналізу. Вона плідно співпрацювала з технічними кафедрами з питань застосування методів лінійного програмування до апроксимації квазі-постійного поля, методів найкращої апроксимації раціональними функціями в комплексній площині. Висока математична культура, лекторські здібності, особиста чарівність дозволили вести цикл телевізійних лекцій з математичного аналізу для допомоги тим, хто вивчає вищу математику.

 

В наступні десять років кафедру очолювали проф. Тевяшев А.Д. (1985-1986 рр.), доц. Бондаренко Н.А. (1986-1987 рр.), доц. Третьякова С.С. (1987-1991 рр.), доц. Луговий А.В. (1991 р.), проф. Щербінін Г.П. (1991-1994 рр.).

Історія кафедри

З 1994 р. кафедрою керує д.ф.-м.н., проф. Нерух Олександр Георгійович. Він веде велику наукову, педагогічну і науково-методичну діяльність, результатом якої є одержання грантів Соросівського фонду в 1993 р. і 1996 р., почесного звання Соросівського Доцента Міжнародної Програми Сороса Науки й Освіти Міжнародного фонду Відродження, видання навчального посібника “Курс лекцій з лінійної алгебри й аналітичної геометрії”. Нерух О.Г. є автором більше 300 наукових робіт у відомих вітчизняних та зарубіжних журналах, в тому числі і в журналах далекого зарубіжжя, постійно виступає з доповідями на міжнародних конференціях. Він є співавтором монографій “Сучасні проблеми нестаціонарної макроскопічної електродинаміки” (1991) та “Electromagnetics of modulated media with applications to photonics” (2001) тощо. Під його керівництвом були підготовлені й захищені кандидатські та докторські дисертації. Проф. О.Г. Нерух – член спеціалізованої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій з радіофізики, член Міжнародного професіонального товариства IEEE. Він був обраний академіком Нью-Йорської Академії Наук, включений у збірник “Who”s Who in the world” (1998 р.) Американського біографічного інституту й у Комітет Радників цього інституту. Під його керівництвом колектив кафедри виконує серйозні наукові дослідження з математичного забезпечення розв’язування задач нестаціонарного електромагнетизму.